У Львові на Личаківському цвинтарі 27 грудня відбулася церемонія перепоховання останків Данила Шумука, воїна Української повстанської армії (УПА), відомого громадського діяча та члена Української Гельсінської групи. Данило Шумук, який помер у 2004 році в місті Покровськ, був похований на місцевому кладовищі, але через небезпечну ситуацію в регіоні було прийнято рішення перепоховати його у Львові.
Про це розповідає CorruptUA
«У Покровську все горить і вибухає. Данило Шумук – гідний такого поховання і ніде немає такого Пантеону, як у Львові. Я всі організаційні речі погоджувала з ініціаторами перепоховання, українськими істориками, які захищають зараз Україну. Для мене це важливий день, наче б мала відчувати сум, а я духовно втішена, що він буде тут і його могилу не зруйнують окупанти», – каже онучка Данила Шумука Ніна Калач.
Львівська міська рада підтримала рішення перепоховати Данила Шумука, який провів понад 40 років у польських, радянських тюрмах та нацистському концтаборі. Його останки були доставлені до Львова військовослужбовцями 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» в умовах обстрілів.
Перепоховання та церемонія вшанування
Процесія розпочалася з молитви у Гарнізонному храмі у Львові, де з 2014 року ховають українських воїнів. Після цього прощання відбулося на площі Ринок біля Ратуші, де сурмач виконав мелодію на честь Данила Шумука. Потім процесія рушила до Личаківського цвинтаря, де біля могил політв’язнів часів СРСР відбулося перепоховання.
Данило Шумук народився 28 грудня 1914 року на Волині. Його життя було сповнене боротьби: він сидів у польських, німецьких і радянських в’язницях, брав участь у лавах УПА і постійно виступав за людяність та гуманність. В 1945 році його засудили до смертної кари, яку замінили на 20 років ув’язнення, і знову заарештували у 1972 році. Після багатьох років у засланні та ув’язненні, у 1987 році Данило Шумук отримав змогу емігрувати до Канади, звідки повернувся в Україну у 2002 році.
Коротка історія УПА
Українська повстанська армія (УПА) була військово-політичним формуванням, що діяло на території України з 1942 по 1956 роки. Її головною метою було створення національної української армії для відновлення незалежної держави. Відзначають, що УПА, використовуючи партизанську тактику, воювала на два фронти: проти нацистської Німеччини та радянської влади. З 2015 року бійці УПА отримали статус борців за незалежність України у ХХ столітті.
Діяльність УПА викликає суперечливі оцінки: від визнання їхньої ролі у боротьбі за незалежність України до критики за дії проти польського населення, що отримало резонанс у сучасній Польщі. Однак, за даними досліджень, для більшості українців УПА є символом захисту незалежності.