У Києві відбулась акція «Порожні стільці» на підтримку зниклих і ув’язнених через війну

У Києві відбулась акція «Порожні стільці» на підтримку зниклих і ув’язнених через війну

by Max

У Києві на Софійській площі відбулась правозахисна акція «Порожні стільці». У рамках заходу було встановлено інсталяцію зі стільців, на кожному з яких були розміщені імена ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів, митців і правозахисників, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.

На деяких стільцях був напис «Ім’я невідоме», що символізувало відсутність точної інформації про кількість затриманих і зниклих людей. Організаторами події стали Український ПЕН та Центр громадянських свобод.

Ольга, учасниця акції «Порожні стільці» (праворуч)

У заході взяли участь понад 50 людей, зокрема, рідні, близькі та колеги ув’язнених. Вони розповіли історії зниклих безвісти та ув’язнених і українських полонених. Так серед учасників акції була Ольга, яка підтримувала зв’язок із Володимиром Дудкою. У листопаді 2016 року в Севастополі російські силовики затримали Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудку, звинувативши їх у «підготовці диверсій на замовлення української розвідки». У 2019 році Дудку і Бессарабова засудили до 14 років ув’язнення. Після повномасштабного вторгнення, каже Ольга, переписуватися з Дудкою перестала, оскільки «Укрпошта» зупинила співпрацю з Росією.

я не знаю, чи йому доходять ці листи чи ні

«Я старалась його підтримувати листами. Зараз я пишу теж через ініціативу «Листи до вільного Криму», але я не можу отримувати відповідь від нього, тому я не знаю, чи йому доходять ці листи, чи ні. Хочеться вірити, що доходять», – каже Ольга.

Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели правозахисну акцію «Порожні стільці»

Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели правозахисну акцію «Порожні стільці»

Також на акцію прийшли родичі ув’язнених. Серед них сестра Богдана Зіса – Олександра Баркова. Російські силовики звинуватили кримського художника Богдана Зізу у тому, що він облив синьо-жовтою фарбою будинок російської адміністрації в Євпаторії, а російський суд засудив Зізу до 15 років колонії. Нині він перебуває у «Володимирському централі», розповідає сестра.

«Ми листуємося, це єдина форма нашого спілкування наразі, спочатку його ув’язнення. І наразі я отримую дуже рідко від нього листи. Раз на місяць. Останні листи я чекала від нього впродовж цілого місяця, тому що дуже сильна цензура і дуже блокують чомусь цей процес, не можу зрозуміти чому, але так от наразі відбувається. Зазвичай це періодичність, два листи на місяць», – розповідає Баркова.

Відвідала захід також маріупольська поетка та громадська активістка Оксана Стоміна. Її чоловік, Дмитро Паскалов захищав металургійний завод «Азовсталь» і з травня 2022 року перебуває у російському полоні. Листуватися з чоловіком Стоміна не має можливості, а всю інформацію дізнається від побратимів, яких звільнили з полону під час обмінів.

Я запитую, наприклад, чи робить віджимання від підлоги. І з цього я вже можу робити висновки про його психологічний стан

«Я запитую все. Ми залишаємося на зв’язку з цими хлопцями. Я ставлю дуже різні запитання. Я запитую, наприклад, чи робить віджимання від підлоги. І з цього я вже можу робити висновки про його психологічний стан», – каже Стоміна.

Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели правозахисну акцію «Порожні стільці» на Софійській площі в Києві «Порожні стільці», 15 листопада 2024

Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели правозахисну акцію «Порожні стільці» на Софійській площі в Києві «Порожні стільці», 15 листопада 2024

До акції приєднались також колишні політв’язні: Людмила Гусейнова, громадянська журналістка та правозахисниця, яка перебувала в російському полоні з жовтня 2019 по жовтень 2022 року, та Наріман Джелял, журналіст і правозахисник, який утримувався окупаційною владою з вересня 2021 по 28 червня 2024 року. Джелял розповідає, що подібні акції та прояви уваги до ув’язнених допомагали витримати неволю.

«Мої адвокати, моя дружина і в листах, і коли у них була можливість прийти до мене в СІЗО, чи коли дружина приїхала до мене у далекий Красноярськ на побачення, вона розповідала про акцію з порожніми стільцями, про банер на Інститутській, про згадки різних людей з різних країн. Це дійсно важко передати, наскільки це важливо для людини, коли ти сидиш в чотирьох стінах, в темряві, в такій небуквальній, але уявній, і фокус твого життя, він дуже звужений, і ти переживаєш один день, схожий на інший, і тут тобі розповідається… ну знаєте, такий промінь світла надії, що не все так погано. Люди борються за тебе», – каже колишній політв’язень Наріман Джелял.

Наприкінці заходу Гусейнова та Джелял зайняли два стільці зі своїми іменами у знак визволення та повернення додому.

Новини по темі