Олександра Матвійчук, українська лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року та правозахисниця, наголосила, що минулий рік переговорів з російською федерацією виявився найсмертоноснішим для цивільного населення України від початку повномасштабного вторгнення. Вона поставила запитання, чому переговори під керівництвом Трампа призвели до зростання смертності серед цивільних на 31% у порівнянні з попереднім роком.
Матвійчук вважає, що Путін не застосовував жорстокі удари по цивільній інфраструктурі за адміністрації Байдена, якого Трамп називає «слабким», але продовжує руйнувати мирні міста і ігнорує «сильного Трампа».
«Чому Путін не дозволив собі таких жорстоких ударів по цивільній інфраструктурі за Байдена, але повністю знищує мирні міста та ігнорує «сильного Трампа»?»
Трамп не раз звинувачував Джо Байдена у вторгненні росії в 2022 році, стверджуючи, що Путін не наважився б на це, якби він був при владі. Президент США також неодноразово заявляв про бажання закінчити війну, внаслідок якої гинуть тисячі людей.
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у 2025 році зафіксовано найбільшу кількість жертв серед цивільного населення, зокрема загиблих і поранених, з моменту початку війни. Загальна кількість жертв у 2025 році перевищила 2024 рік на 31% і 2023 рік на 70%.
Російські війська продовжують атакувати українські міста з використанням різних видів озброєння, включаючи ударні безпілотники, ракети та реактивні системи залпового вогню. Ці напади на цивільну інфраструктуру кваліфікуються як воєнні злочини.
Міжнародні організації та українська влада підкреслюють, що ці атаки мають цілеспрямований характер — мета полягає в знищенні систем життєзабезпечення населення, таких як електроенергія, тепло, водопостачання та медичні послуги.
Правозахисники зазначають, що дії російської федерації підпадають під визначення геноциду, оскільки включають переслідування українців, цілеспрямовані обстріли і знищення культурної ідентичності.
Конвенція про запобігання злочину геноциду, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці запобігати актам геноциду та карати за них.