Запорізька міська рада на запит повідомила про наслідки чотирирічної російської агресії в місті. Відповідно до даних департаменту охорони здоров’я та медичного забезпечення, з 24 лютого 2022 року до 24 лютого 2026 року за медичною допомогою звернулися 981 особа, яка постраждала від російських обстрілів.
«24 постраждалих померли у медичних закладах міста».
Окрім того, Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій зафіксувало, що з 24 лютого 2022 року по 23 лютого 2026 року повітряну тривогу в Запоріжжі оголошували 6 827 разів.
У місті також створено фонд захисних споруд та укриттів, до якого входять 1 242 об’єкти: 966 найпростіших укриттів, 276 сховищ та протирадіаційних укриттів.
Протягом чотирьох років в Запоріжжі було пошкоджено 1 349 багатоквартирних будинків та 2 819 будинків приватного сектору. 37 багатоповерхівок частково зруйновані, а 56 приватних будинків знищені.
«Також відповідно до актів обстежень пошкоджених об’єктів постраждали 862 об’єкти інфраструктури, 19 об’єктів закладів охорони здоров’я, 186 об’єктів освітніх закладів, 36 об’єктів культури».
Міська рада також звітує про будівництво та функціонування 10 підземних шкіл, а також триває будівництво ще шести підземних навчальних закладів і одного дитячого садочка.
Російські військові регулярно атакують українські міста різними видами озброєння, завдаючи ударів по цивільній інфраструктурі. Зокрема, Запоріжжя та область часто стають мішенню для російських атак.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини рф, підкреслюючи їх цілеспрямований характер. Обстріли об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, є спробою позбавити людей основних умов для життя, що може трактується як прояв геноциду.
Акти агресії рф включають публічні заклики до знищення українців, переслідування проукраїнських активістів, а також винищення носіїв української культури. Керівництво рф заперечує цілеспрямовані удари по цивільних об’єктах, незважаючи на численні свідчення та докази.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці запобігати та карати акти геноциду.