Хто і чому підігрує Росії в Кіровограді?

admin
control-427512_1920
405 переглядів

На засіданні другої сесії Кіровоградської міської ради сьомого скликання відбулось голосування за кандидатуру Романа Колісніченка на посаду заступника міського голови з гуманітарних питань. Однак його кандидатуру відхилили на підставі того, що Роман… проти перейменування міста на Єлисаветград.

Не берусь оцінювати професійні чи особисті якості Романа, його управлінський досвід та бачення реформ у гуманітарній сфері міста, лише з тієї причини, що цього не робили депутати. Їм вистачило лише одного аргументу. Під час своєї промови Роман зазначив і особу того, хто озвучив цей “аргумент” – ним виявився керівник фракції БПП Ігор Волков. Останній цього факту не заперечував.

Останні пів-року, після ухвалення законодавства “Про декомунізацію”, група кіровоградських бізнесменів веде потужну і дуже дорогу рекламну кампанію проросійської назви міста “Єлисаветград”, яку багато років лобіюють представники УПЦ МП. Масштаби кампанії викликають багато питань. Що чи хто змушує місцевих олігархів вкладати чималий ресурс у начебто неприбуткову справу?

Найактивніше питання перейменування міста намагались проштовхнути за часів керівництва містом Олександра Саінсуса та більшості в міськраді, яка складалась з представників однієї фракції – Партії Регіонів. Ігор Волков на той час був секретарем міськради.

ОЛІГАРХІЧНІ КЛАНИ ЕКС-РЕГІОНАЛІВ КІРОВОГРАДА

Отже, хто такий Саінсус? Чим пояснюється його любов до Московського патріархату? Можливо тим, що на посаду міського голови був висунутий від Партії Регіонів? Чому саме він став їх кандидатом? Щоб відповісти на ці питання, варто заглибитись в історію питання.

На той час, у 2008-2010рр., місцева організація ПР складалась із різних груп впливу, найсильнішими з яких були групи Шарових, Онулів і т.зв. “заводчани”. А “смотрящими” Янукович прислав “донецьких”.

Група Шарових, або “трудовики”. Окрім братів Шарових Ігоря, Олександра та Юрія, до групи відносились Вадим Волканов, Сергій Хільченко, Микола Онул, Віталій Бєлов та ін.. До Помаранчевої революції всі вони входили до складу партії “Трудова Україна” і контролювали більшість у міській раді. У 2004-му керували передвиборчим штабом Януковича. Після його поразки – більшість членів групи злились із Партією регіонів і зайняли в ній провідну роль, в той час, як Ігор Шаров очолив фракцію Литвина у Верховній Раді. Шаровим, за даними журналу “Комерсант”, належала Корпорація “Інкопмарк”, а також іще близько 38 підприємств.

Група Онулів. Микола та Лариса Онули починали разом із Шаровими, однак з часом стали самостійними. Їм належить Корпорація “21-ше століття”, ТОВ “Будекспорт” і ряд інших підприємств, землі та нерухомості у Кіровограді і області. У 2012-му зі скандалом залишили Партію Регіонів, опинившись згодом в УДАРі. Нині – члени БПП.

“Заводчани” або “отци города”. До цієї групи передусім належать Павло Штутман (“Гідросила-груп” та “Ельворті-груп”), Євген Бахмач (НВП “Радій”, “Елгран”) і Андрій Райкович (ВАТ “Птахокомбінат “Ятрань”), який нині є діючим мером від БПП. Олександр Саінсус також представляє цю групу. Він – управлінець-промисловець, який тривалий час працював і був у менеджменті ВАТ “Червона зірка”.

До складу цієї ж групи входить і Ігор Волков. З 2010 по 2014 роки він був секретарем Кіровоградської міськради. Йому належать 50% ТОВ “Телерадіокомпанія TTV” (інші 50 % належать Попову Михайлу Івановичу, який також є співвласником низки кіровоградських фірм, серед котрих ТОВ “Ельвотрі Т”, співвласниками котрої є екс-депутат обласної ради від Партії регіонів Павло Штутман та екс-депутат міської ради Юрій Тітов). Також він значиться засновником ТОВ “Роба Нова” (виробництво робочого одягу). За цією ж адресою зареєстровано ТОВ “Спліт” (будівельна фірма), одним із засновників якої є ТОВ “Роба Нова”.

Донецький десант. У 2008-му році головою Кіровоградської обласної організації ПР стає Сергій Ларін, уродженець Харцизька Донецької області. З цього часу почалось поступове зменшення впливу групи Шарова. Ларін наблизив до себе спершу Онулів, а згодом – заводчан. Ларін на відмінно впорався із завданням, забезпечивш високий результат Партії Регіонів в області. Після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, Сергій Ларін був призначений головою Кіровоградської ОДА.

Очоливши у 2010-му році Кіровоградську ОДА, Ларін активно запрошував на державні посади в область земляків або знайомих, з якими працював або перетинався по своїй політичній діяльності. Таким чином до Кіровограда потрапили Олександр Шаталов, Андрій Ніколаєнко, Костянтин Пожидаєв тощо. Також Ларін формував команду відданих особисто собі кіровоградців, залучаючи переважно молодь.

А місто було віддане під повний контроль “заводчанам”. Міським головою став Олександр Саінсус, секретарем міськради – Ігор Волков, керівником фракції ПР (яка сама по собі становила більшість в раді) – Юрій Тітов (гендиректор компанії “Гідросила-груп”).

РОСІЙСЬКИЙ ВПЛИВ

Усіх “заводчан”, окрім надзвичайної “побожності”, об’єднують тісні бізнес-зв’язки із Російською Федерацією. Найбільшою мірою це стосується Павла Штутмана. До складу ЗАТ “Ельворті-груп” окрім кіровоградського заводу “Червона зірка”, входить ЗАО “Бєлінськсільмаш”, що розташований в м. Камєнка Пєнзєнської області, РФ.

Завод “Червона зірка”, що також входить до складу ЗАТ “Ельворті-груп”, має 37 партнерів з Російської Федерації, плюс 6 – з Білорусі і Казахстану, і тільки 11 – з України.

До складу ЗАТ “Гідросила-груп” входять комерційні компанії “Гідросила М”, розташована у Москві з філіалами у Челябінську та Барнаулі (РФ), “ТЦ Червона зірка” в м. Батайськ РФ, “ТЦ Червона зірка” в Астані (Казахстан) та “Технокомплект трейд” у Гомелі (Білорусь). У Гомелі також розміщено виробничу компанію “Гідросила БЄЛАР”.

Серед партнерів Гідросили – 15 підприємств з Росії, 5 – з Білорусі, і лише 4 – з України (включаючи Червону Зірку).

ЗАТ “Радій” більше орієнтоване на український ринок. Проте, підприємство тісно співпрацює із потужними іноземними компаніями, передусім Росії. А от Компанія “Елгран” має ще тісніші зв’язки з Росією та країнами Митного союзу. Саме вони брали активну участь у забезпеченні гранітом таких об’єктів, як Меморіал перемоги у ВВВ у Москві та площа Незалежності у Мінську.

ТДВ “М’ясокомбінат “Ятрань” також активно торгує з Росією. Саме це підприємство було одним із перших семи, яким Федеральна служба з ветеринарного та фітосанітарного нагляду дозволила експортувати в Росію яловичину у напівтушах і четвертинах у 2006 році після однієї з “митних воєн”. Тоді Росія заборонила ввіз на свою територію продукції українського тваринництва з 20 січня 2006 року.

РЕКЛАМНА КАМПАНІЯ ЗА ЄЛИСАВЕТГРАД

Після цих фактів стає зрозумілою участь кіровоградських бізнесменів у дестабілізації суспільно-політичної ситуації на Кіровоградщині, що вилилась у масову акцію, наприкінці 2015-го року. Учасники того мітингу демонстрували проросійські настрої: спостерігалася агресія до українських військових, зневага до державного гімну тощо.

Рекламна кампанія почалась ще з літа 2015 року. Вона складалась із 3-х хвиль кампанії до виборів і включала в себе рекламу на біл-бордах (не менше сотні) і лайт-боксах (так само), рекламу у ЗМІ, рекламу у соцмережах (включно із роботою “ботів”), роботу агітаційних наметів за Єлисаветград, поклейку рекламних плакатів і близько п’яти мітингів у підтримку перейменування на Єлисаветград, на які знімались співробітники із заводів. За оцінкою поінформованого джерела, яке побажало бути неназваним, така кампанія могла коштувати приблизно 10 млн. грн.

Всі ці дії були підв’язані під проведення т.зв. “громадського опитування щодо перейменування Кіровограда”, на яке з міського бюджету силами депутатів екс-регіоналів було виділено 600 тис.грн. Доцільність використання виділених коштів була доволі сумнівною, рівно, як і об’єктивність отриманих результатів. У ініціаторів і виконавців чітко спостерігався конфлікт інтересів.

Сьогодні рекламна кампанія не припинилась. Після виборів було проведено вже два мітинги проти Інгульська (а по факту – на підтримку Єлисаветграда) в Кіровограді, один – у Києві, і три хвилі реклами на зовнішніх рекламних носіях.

Фінансуючи кампанію за перейменування міста в Єлисаветград, бізнесмени, ймовірно, переслідували мінімум три цілі: по-перше, збереження власного основного бізнесу, по-друге – збільшення клієнтури (приходу) власних храмів УПЦ МП (під Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці земля виділена у власність ГО “Православна Просвіта”, засновником якої є Бахмач, а під Свято-Успенський Храм, земля (цілий парк Крючкова) виділена у власність ГО “Єлисаветградське Православне Товариство”, керівник і підписант якої – Райкович), по-третє, мобілізація виборця тих політичних сил, за списками яких вони поставили “своїх”.

Вчора вони були в Партії регіонів, сьогодні – в БПП “Солідарність” і Опозиційному блоці… Але ставка, схоже, тактично була на першій, а стратегічно – на другій партії.

Дмитро Сінченко

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>