Приховані справи Чернівецького національного університету

Фото uk.wikipedia.org
Фото uk.wikipedia.org
3,451 переглядів

Чернівецький національний університет – один з найстаріших та найбільших університетів України. Його випускники очолюють Кабінет Міністрів України (Арсеній Яценюк), Міністерство юстиції (Павло Петренко), представлені в депутатському корпусі парламенту та низці центральних виконавчих органів влади. Нещодавно ЧНУ став символом закритості та приховування інформації. І це супроводжувалось мовчанкою та покриванням Міністерства освіти і науки.

Щоб отримати публічну інформацію про доходи керівництва навчального закладу доводиться проходити судові кола пекла, які тривають з березня 2015 року. Щоб отримати копію контракту з ректором в Міністерстві освіти і науки, довелось писати скарги Уповноваженому з прав людини. Шлях до відкритості одного навчального закладу вже забрав чотири місяці, десятки судових засідань, сотні листів. І це тільки початок.

ДЕРЖАВА В ДЕРЖАВІ

Кожен вищий навчальний заклад – це така собі держава в державі. В Чернівецькому національному університеті навчається близько 20 тисяч студентів, тут працюють тисячі працівників, тут тихенько крутяться сотні мільйонів гривень. Так би вони і крутились, якби не цікавість студентів.

В 2014 році, відповідно до річного розпису асигнувань державного бюджету, тільки за програмою «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики» Чернівецький національний університет отримав із загального фонду державного бюджету 118 093 938,68 гривень. З них 49 244 795 грн. пішло на зарплатню, 42 722 211,06 грн. – на стипендії. Також на продукти харчування було витрачено 1 572 769 грн., в той час як на предмети, матеріали, обладнання та інвентар 860 959,62 грн. Тобто, на харчі в 2014 році пішло майже вдвічі більше коштів, аніж на обладнання та матеріали. 

Все почалось з того, що студенти Чернівецького національного університету (далі – ЧНУ) за ініціативи активістки і тоді п’ятикурсниці Наталії Шадної наприкінці 2014 року створено групу в соціальних мережах «Навчання без хабарів». Студенти зацікавились фінансовими питаннями університету, діяльністю профспілки. Одначе інформаційні запити активістів переважно ігнорувались. Ми вирішили теж надіслати відповідні запити. І теж на запит щодо заробітних плат керівництва вузу отримали відмову.

Завдяки допомозі Інституту розвитку регіональної преси, Олександра Бурмагіна, Валентини Софяк, ми подали позов до Чернівецького окружного адміністративного суду. Коли справа дійшла до того, що суддя закликав до суду все керівництво Чернівецького національного університету, ті вирішили надати інформацію.

Більше того, інформацію про офіційні заробітки керівництва ЧНУ виставили на сайті університету в розділі «Фінансова інформація». В цьому розділі також можна знайти і кошторис, і плани закупівель, іншу інформацію щодо руху коштів у вузі.

Щоб отримати інформацію довелось писати запит і до Міністерства освіти і науки України, аби вони надали копії контрактів з керівництвом вузу. Однак там запит трансформували в звернення і теж відмовили.

У відповіді вже на нібито звернення, в МОНі повідомили, що контрактів з проректорами не мають, а копію контракту з ректором Степаном Мельничуком надати не можуть, бо, цитую «вживають заходи щодо додержання конфіденційності умов контракту». Це при тому, що згідно закону «Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Згодом, в приватних розмовах з керівництвом Міністерства освіти та науки України нам повідомили, що юридичний підрозділ працює над зміною тексту контракту, аби забрати там норму про конфіденційність.

Щодо порушення права на доступ до публічної інформації було надіслано відповідну скаргу до Уповноваженого з прав людини. І через три з половиною місяці після власне самого запиту, було отримано копію контракту.

Відповідно до контракту з ректором ЧНУ Степаном Мельничуком, стаття 5 таки визначає конфіденційність його умов, що є незаконним і вже є корупційною складовою. Хоча в самому контракті прописано, що ректор зобов’язаний вживати всіх необхідних заходів до запобігання проявів корупції та хабарництва у навчальному закладі.

Правда, в задоволенні запиту щодо надання декларацій ректора і проректорів ЧНУ, нам відмовили. Тому зараз триває судова тяганина, ми вже виграли апеляцію у Вінницькому апеляційному адміністративному суді, аби отримати і цю інформацію. Тепер справа таки буде розглядатись в Чернівцях.

Тим часом студенти зібрали 408 підписів під зверненням до ректора ЧНУ Степана Мельничука з проханням вжити необхідних заходів щодо забезпечення відкритості руху коштів у вузі, виконання закону щодо доступу до публічної інформації тощо. Відповідне звернення студенти передали ректору.

Також автора цього розслідування було запрошено на зустріч з проректором Олександром Ушенком. Тоді було погоджено, що університет працює над відкритістю бухгалтерії, упорядкуванням фінансової інформації, починається робота над опублікуванням фінансових документів профспілок (працівників ВНЗ та студентів); оновлюється інформація про можливість анонімно поскаржитись на корупціонерів на сайті ЧНУ. Також керівництву було передано низка рекомендацій, зібраних в ході опитування. Однак наразі ніякої реакції на пропозиції студентів, ніякого зсуву щодо відкритості чи боротьби з корупцією не спостерігається.

СКІЛЬКИ ЗАРОБЛЯЮТЬ РЕКТОРИ В ЧЕРНІВЦЯХ

З довгоочікуваних відповідей на інформаційні запити Чернівецького національного університету випливає, що на оплату праці керівництва вузу витрачається орієнтовно по мільйону гривень у рік. Так, для оплати праці шести керівників Чернівецького національного університету в 2013 році було нараховано 1,026 мільйони гривень, а в 2014 році – 906 тисяч.

Найбільше заробив в 2013 році ректор Степан Мельничук – 240 498 грн. В листопаді 2013 року Степану Мельничуку було нараховано премію в розмірі 15 718 грн., а в квітні – матеріальну допомогу в розмірі 3 715 грн. Однак більше 30 тисяч гривень премій протягом 2013 року отримав проректор ЧНУ Роман Петришин, майже 28 тисяч – проректор Олександр Ушенко.

В 2014 році керівництво ЧНУ витратило менше коштів на зарплатню. Ректору було нараховано 223 тисячі гривень. Премій минулого року ректор Степан Мельничук не отримав. Однак його проректори отримували. Зокрема, проректор Сільвія Марут отримала в 2014 році премію в розмірі 11 тисяч гривень, Роман Петришин – 7,9 тисяч гривень.

В Буковинському державному медичному університеті повідомили тільки загальну суму нарахованої заробітної плати керівництву вузу. Так, в 2013 році для оплати праці сімом керівниками БДМУ було витрачено 1, 2 мільйони грн., в 2014 році – 1,14 мільйони гривень. Найбільше в медуніверситеті заробляє проректор Олександр Іващук (в 2013 році йому було нараховано 275 тисяч гривень зарплатні, а в 2014 році – 214 тисяч). У ректора Тараса Бойчука зарплатня менша (210 тисяч та 168 тисяч відповідно).

В Буковинському державному фінансово-економічному університеті тільки після повторного запиту надали інформацію про заробітки керівництва. Адже на перший запит надали тільки оклади – 3 715 у ректора і близько трьох тисяч у проректорів. Вже на повторний запит отримано розширену відповідь.

Виявилось, що зарплатня ректорату складається на 50% з надбавок, премій та матеріальних допомог. Найбільше в фінакадемії, але менше, ніж в попередніх навчальних закладах, зарплатні нараховано ректору Володимиру Прядку – 127 293 грн. в 2013 та 133 530 грн. в 2014 році. Половина з цих сум – це надбавки, премії та матеріальна допомога. Така ж ситуація і в проректорів: проректору Оксані Зибарєвій в 2013 році нараховано 22 109 грн. (п’ять місяців не було нарахувань), в 2014 році – 85 518 грн., з яких премія в 3529 грн. та матеріальною допомогою такої ж суми, а також 32 731 грн. надбавок. Проректору Сергію Кармалюку за 2013 рік нараховано 63 379 грн., а за 2014 рік – 81 948 грн., половина з яких – надбавки, премії та матеріальна допомога.

Експерт Реанімаційного пакету реформ з освітніх питань Світлана Благодєтєлєва-Вовк розповідає, за останні місяці вже прийнято законодавство, яке пов’язане з тим, що дані про публічні фінанси, в тому числі освіти, науки, мають бути у відкритому доступі для громадян України. Наразі йде мова про імплементацію цього законодавства. Вже створені інформаційні ресурси, зокрема, data.gov.ua. Ймовірно, саме на цьому ресурсі будуть розкриті публічні фінанси. Мова йде про те, яким чином виставляти цю інформацію і яким чином буде надано доступ. Тобто, мова йде про технічне рішення.

- З близько 317 вишів в Україні лише 10% відкривають інформацію громадськості щодо оплати праці, декларацій. Чому це так? Тому що дуже великий розрив між оплатою праці викладача і ректора. Якщо ми подивимось дані рейтингу прозорості національних ВНЗ, що розробив CEDOS, то ми бачимо, що там розрив на порядок – в 10, 20 разів більше отримують заробітної плати ректор, члени ректорату, аніж звичайні викладачі. У доцента може бути зарплата 5 тисяч гривень, а в членів ректорату і 50, і 100 тисяч, а дехто й більше заробляє. Особливо, ректори столичних вузів. Але про їх заробітну плату ми не знаємо нічого. І коштами спеціальних фондів щодо доплат розпоряджається безпосередньо ректор. І власне тим особам, які слугують виконанню його певних цілей, він ті надбавки підвищує і надає.

До речі, в контрактах є також складова щодо доплат, але для більшості викладачів вона не працює. А для обмеженого кола осіб працює. Звичайні викладачі не можуть отримати доплату. Її призначає ректор і виключно керівництву. На жаль, наша система розподілу фонду оплати праці не є відкритою і демократичною. Не лише щодо контролю громадськості, коли потрібно звертатись до суду, аби отримати інформацію про зарплати, але й непрозорі з точки зору встановлення величини. Так, держава встановлює певний рівень. Але є й механізми, якими персонально користуються ректори, для того, щоб стимулювати провідні кадри. Насправді ж фінансування здійснюється клану ректора. Більшість викладачів навіть не уявляє ці градації в оплаті праці.

Відповідно до вказаного рейтингу прозорості вищих навчальних закладів CEDOS, оцінювалась готовність надати копії декларацій ректорів та проректорів за 2012 рік, штатні розписи університетів за 2012 та 2013 рік, кошториси та звіти про їх виконання за 2012 рік, перелік нерухомого майна та транспортних засобів на балансі університету, готовність надавати інформацію по телефону, а також наявність на сайтах ВНЗ річного плану держзакупівель за 2013 рік. Розподіл балів відбувався за таким принципом: 15 балів отримали університети, що надали копії декларацій після першого запиту; 10 балів – надали копії декларацій після другого запиту.

Чернівецький національний університет опинився на п’ятому з кінця 44 місці в рейтингу, отримавши тільки 10 зі 100 можливих балів.

В 2014 рік CEDOS у своєму рейтингу прозорості вузів зосередив увагу на інформуванні, адміністративній прозорості, наявності кошторисів, штатних розписів, стратегічне планування тощо. За цим рейтингом Чернівецький національних університет опинився на 26 місці з 45,2 балами зі 100 можливих.

ДОБРОВІЛЬНО-ПРИМУСОВА ПРОФСПІЛКА

Студенти також зацікавились питанням діяльності профспілки. Зокрема, студентів п’ятого курсу дивує, на яких підставах з їхніх стипендій знімають 1% в студентську профспілку, якщо заяву на вступ до профспілки вони не писали. Окрім того питання є і до фінансово-господарської діяльності профспілки, розподілу коштів.

В приватних розмовах працівники вузу вказують, що ситуація з профспілкою працівників ЧНУ не краща. Одначе там немає сміливих та активних представників, які б так само, як студенти, піднімали ці питання. Все завершується приватним листуваннями та розмовами не на публіку.

Більше готові говорити колишні студенти. І не тільки говорити, а й свідчити за потреби. Василь Чобука навчався чотири роки на платній основі в ЧНУ, а на п’ятий курс потрапив на державне замовлення. Заяви про вступ до профспілки не писав. Переконує, що і його друзі, які так само з платного перейшли на державне, не писали заяв. Дмитро Лазорко, теж випускник ЧНУ, розповідає:

- Я не писав заяву, яка дозволяє профспілці знімати по 1% з кожної стипендії. Я поступав в 2012 році в ЧНУ на 3-й курс, кафедра радіотехніки та інформаційної безпеки. Отримував стипендію чотири семестри. Вважаю що ця махінація з моїми коштами є незаконна.

Голова студентської профспілки Чернівецького національного університету Віталій Кіндзерський переконує, що перебування студентів в профспілці чітко регламентоване, і профспілка дотримується законів України та статуту. Членство в профспілці виключно добровільне і відповідно до заяв бажаючих. Після закінчення бакалаврату студенти залишаються членами профспілки. Що ж стосується платників, які переходять на державну форму навчання, то їм пропонують написати заяву на вступ до профспілки. «Це не є примусова організація», запевнив Віталій Кіндзерський.

Коли ми вказали Віталію Кіндзерському на конкретні факти, той сказав, що треба перевірити технічні моменти і запевнив, що то не є якимось масовим явищем.

- Ми згодні в такому випадку відшкодувати вартість втрат, – сказав Віталій Кіндзерський.

В той час, положення Первинної профспілкової організації студентів Чернівецького національного університету містить наступну тезу «у зв’язку з вибуттям членства по закінченню навчально-виховного процесу».

Ініціатор руху за відкритість коштів ЧНУ Наталія Шадна, розповіла, що багато студентів писали заяву про вступ до профспілки (якщо її писали) «пакетом», не розуміючи що таке профспілка, для чого вона існує і що можна відмовитись від членства.

- Я сама, коли на першому курсі писала цю заяву, не знаючи що і до чого. Сказали написати, то значить треба написати. Уже потім починаєш розуміти, що профспілка не виконує свої функції і твої гроші фактично «йдуть на вітер». На сьогоднішній день далеко не всі студенти знають, чим взагалі займається профспілка. Та більшість студентів це і не цікавить, оскільки 1 % від стипендії є незначною сумую (десь 7-9 грн. щомісяця з студента), щоб розбиратися, чи раціонально вони використовується.

Наталка Шадна планує звертатися до прокуратури з проханням перевірки використання коштів, які надходять на рахунок профспілки.

Голова обласної ради Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки Лідія Анциперова розповіла, що в статуті профспілки чітко прописана процедура вступу і виходу з профспілку.

- Згідно закону про профспілки, вступ до профспілки – це добровільне бажання людини. Але обов’язковість вступу не може бути. Людина обов’язково повинна написати заяву щодо вступу. Після того, як, до прикладу, студент написав заяву, має бути рішення колегіального органу профспілки щодо включення цієї людини в профспілку. Автоматично нічого не буває. Але в старих профспілках Федерації профспілок України так заведено, коли людина, стаючи студентом, лікарем, автоматично стає членом відповідної профспілки. Якщо ж людина закінчила навчання чи роботу, то автоматичного припинення членства теж немає. Вона повинна написати відповідну заяву.

Експерт Реанімаційного пакету реформ з освітніх питань Світлана Благодєтєлєва-Вовк радить виходити з традиційних профспілок. Коли мова йде про конкретні проблеми працівників, надавати консультації, представляти в суді, то про такі дії зі сторони традиційної профспілки не чути. У нас профспілка існує для того, щоб захистити керівників. Потрібно доєднуватись до альтернативних профспілок, де інший підхід до роботи з членами, створювати свої, переконана експерт. Адже профспілка працівників освіти і науки, яка працює ще з радянських часів, працює на керівництво, а не на профспілкових членів.

Перемогою руху за прозорість фінансів в ЧНУ можна вважати те, що на сайті профспілки почали оприлюднювати фінансові документи: кошториси, фінансові звіти.

ЗНИЩЕНІ ДОКУМЕНТИ І «СВОЇ» ЗАКУПІВЛІ

Не менш складно було отримати відповідь на запити щодо фінансово-господарської діяльності Чернівецького національного університету.

Від викладачів, колишніх працівників ми отримали інформацію про комп’ютерну фірму «Німфа», у якої, за словами джерел, закуповувалась комп’ютерна техніка для ЧНУ. Справа в тім, що вказана фірма зареєстрована на близьких родичів першого проректора ЧНУ Романа Петришина (засновники і підписанти підприємства Ярослав та Людмила Петришини). Ми написали запит до університету, аби дізнатись, скільки і на яких підставах закуповувалась техніка у вказаної фірми. Однак в наданні копій документів нам відмовили, адже «первинна бухгалтерська документація, в тому числі і господарські договори, Чернівецьким національним університетом була знищена у зв’язку із закінченням строків її зберігання».

Керівник юридичного департаменту Центру протидії корупції Олена Щербан запевнила, що бухгалтерські документи не знищуються, а направляються в архів і їх можна там затребувати. Вона повідомила, що Центр протидії корупції буде витребовувати документи щодо фірми, пов’язаної з проректором ЧНУ. CorruptUA.org теж намагається отримати документи. Зокрема, ми надіслали запити до Фінінспекції та податкової, аби отримати акти перевірок ЧНУ. Там має бути інформація про закуплену комп’ютерну техніку. Про результати додаткового розслідування ми повідомимо.

Інше питання, яке нас цікавило, – це закупівля в обхід тендерних процедур. Адже тендерні закупівлі обов’язкові у випадку, якщо вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт – 1 мільйон гривень.

Зважаючи на інформацію від джерел з самого університету, канцтовари поза тендерних процедур закуповуються переважно в одних і тих самих суб’єктів підприємницької діяльності (далі – СПД). У відповіді на запит, яку довелось чекати майже місяць, йдеться, що за 2012, 2013 та 2014 роки ЧНУ здійснював закупівлю лишень у трьох СПД – ПП Москалюк В.М., ПП Москалюк О.І. та КП Магазин ННП. У ПП Москалюк О.І. в 2014 році закупили товарів на 31 223 грн., а в ПП Москалюк В.М. за три роки канцтоварів закуплено на суму понад 815 тисяч грн. І це без тендерних процедур.

ПП Москалюк В.М. та ПП Москалюк О.І. зареєстровані в одному селі – Бобівці Сторожинецького району. Тут же зареєстроване і ТОВ «Видавництво «Наші книги», співзасновником та керівником якого є той самий Москалюк В.М. В 2014 році ЧНУ уклало договорів на закупівлю товарів і послуг з ТОВ «Видавництво «Наші книги» на суму в 110 550 грн.

І ще маленька деталь: начальником відділу матеріально-технічного забезпечення ЧНУ є Іван Ковбас, а заступником директора та менеджер з розповсюдження ТОВ «Видавництво «Наші книги» – його дружина Ірина Ковбас.

І ще одне – ділити предмет закупівлі не можна – це прямо заборонено ч. 5 ст. 2 закону «Про здійснення державних закупівель», а саме: забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

РАДЯНСЬКІ КАДРИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ

Коли тривала судова тяганина за доступ до публічної інформації з Чернівецьким національним університетом, інтереси університету представляла тодішня керівниця юрвідділу передпенсійного віку. Під час слухань справи вона видавала перли, як-от: якщо потрібна інформація, то треба приходити до керівництва і запитувати; якщо бюджетні гроші у вигляді зарплати отримані, то це вже інформація особи, яка їх отримала і не публічна, бо бюджетні кошти закінчуються там, де їх отримали; інформація про зарплатні керівництва вузу ніякого суспільного інтересу не має і взагалі невідомо в інтересах якого суспільства написані ці запити, бо суспільний інтерес – це коли дослідження якесь або моніторинг; а якщо інформація про зарплати керівництва буде оприлюднена, передана іншим людям – хто захистить цих людей; от молоді люди хочуть йти в Європу, а в Європі дурним тоном вважається запитувати інформацію про зарплати. Після того (може й внаслідок того), як суд поставив вимогу, аби на засідання з’явились представники ректорату, керівництво юрвідділу було змінене і університет вирішив надати запитувану інформацію.

Радянські кадри, які працювали в університеті десятки років, бачили публічну інформацію в зовсім іншому світлі, пхання носа у фінансові справи університету вважалось (вважається) виявом неповаги та зухвалості. І багато таких «кадрів» досі працює і керує.

CorruptUA.org вже писав про методи боротьби з корупцією в освітянських закладах, які були викладені в книзі колишнього директора Міжнародного інституту планування освіти Жака Аллака та провідного спеціаліста цього інституту Мюріеля Пуассона «Корумповані школи, корумповані університети: Що можна зробити?». Там йдеться, що доступність інформації є основною вимогою для розвитку широкої участі, відчуття власності, соціального контролю. Як результат, ті, хто знаходиться ближче до сфери надання освіти повинні бути достатньо добре інформовані не тільки для того, щоб виявляти факти шахрайства, корупції, але й для того, щоб уміти вимагати те, на отримання чого вони мають право.

У цій незавершеній історії з Чернівецьким національним університетом, яка є типовою і для вузів Рівненщини, зрозуміло одне: була б воля керівництва запровадити прозорість і відкритість, зменшити корупційні ризики і хабарництво – був би результат. Та, схоже, насиджені схеми та процедури без прямої вказівки з Міністерства освіти і науки не зникнуть.

Надія Вірна

2 thoughts on “Приховані справи Чернівецького національного університету”

  1. Петро бомбон коментує:

    бомбонова принцеса приємно здивувала.

  2. Михаил коментує:

    В ОНУ імені І.І. Мечникова теж цікавий кошторис – на продукти харчування 2 млн. 160 тис. грн., а на матеріали, обладнання та інвентар 48 тис. 900 грн.:
    http://onu.edu.ua/uk/geninfo/official_documents/koshtorys

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>