Як Кличко відвойовував музейні землі у друзів Черновецького

Стоянка
646 переглядів

Стоянка для туристичних автобусів, що належала Музею другої світової за часів Черновецького магічним чином перейшла у власність його друзів і родичів. Нещодавно на ній почали проводити геодезичні роботи, тож не виключено, що в найближчий час там з’явиться новий маєток чи офісний центр.

У серпні минулого року генеральні директори чотирьох столичних музеїв звернулися до Київського міського голови Віталія Кличка з проханням зупинити незаконну приватизацію і забудову земельної ділянки, що знаходилась у власності одного з музеїв і завжди слугувала стоянкою для туристичних автобусів.

Мова йде про стоянку меморіального комплексу «Національний музей історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 років», що розташована біля «Царського села» на Печерську. Тут щодня зупиняються десятки автобусів, які з усієї України привозять бажаючих відвідати музей ВВВ та Києво-Печерську лавру.

За словами музейників земельна ділянка була незаконно приватизована ще в 2009 році, але саме зараз на ній почались геодезичні роботи, що свідчать про майбутнє будівництво.

«Мине ще небагато часу – і паркінг буде назавжди втрачений. З часом можуть зникнути й інші об’єкти музейно-територіально простору в центрі Києва», – йдеться в листі.

CorruptUA.org розібрався, як саме стоянка опинилась у приватній власності, кому вона належить, та як на звернення працівників музею відреагував мер Києва Віталій Кличко.

Музей

ФАНТОМНІ ДІЛЯНКИ

В листі до столичного очільника керівники музеїв написали невелику примітку у якій зазначається, що стоянка розташована за адресою провулок Козятинський, 1. Якщо поглянути на мапу Києва, така «прописка» викликає подив, адже ділянка знаходиться на перетині вулиць Панфіловців і Лаврської. Та як виявилось – це не помилка.

Згідно з даними Держреєстру прав на нерухоме майно, стоянка дійсно «прописана» в Козятинському провулку причому, не за однією, а одразу за чотирма адресами: Козятинський провулок 1, 3, 5, 7 (Кадастрові номери: 8000000000:82:312:0041, 8000000000:82:312:0042, 8000000000:82:312:0043, 8000000000:82:312:0044). На жодній з публічних онлайн-карт вони, звичайно ж, не відмічені.

Image 2

Не помилились музейники і з роком приватизації – документи власники дійсно отримали у 2009 році. Щоправда рішення про відведення цих земельних ділянок у приватну власність були прийняті трохи раніше, напередодні нового року – 25 грудня 2008 року.

Мова йде про рішення Київської міської ради №996, №997, №998, №999, згідно з якими землю передали чотирьом фізособам: Володимиру Ковалю, Володимиру Шарію, Антоніні Олешко та Галині Вайнштейн. Жодної інформації про те, на яких підставах землю отримали саме вони, чи є вони мешканцями столиці та й взагалі будь-яких додаткових даних у документі не надається.

Жодного слова про музей чи автостоянку в них теж нема. Зате чітко прописано, що ділянки надаються новим власникам «для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд».

Аби зрозуміти масштаби цього землевідводу, варто згадати розслідування програми «Схеми» про скандальну ділянку президента Петра Порошенка, яка знаходиться за якихось 100 метрів від стоянки. За оцінками експертів сотка землі у цьому районі коштує близько 250 тисяч доларів. Кожна з чотирьох ділянок, переданих у приватну власність має площу в 9 соток, а їхня загальна вартість складає щонайменше 10 мільйонів доларів. За сьогоднішнім курсом це близько 210 мільйонів гривень.

Стоянка

РЕАЛЬНІ ВЛАСНИКИ І ПІДОЗРІЛІ СУДОВІ СПРАВИ

Як вже згадувалось вище, державні акти на право власності землею Коваль, Шарій, Олешко й Вайнштейн отримали у 2009 році. 12-13 березня, якщо точніше. А вже через два тижні вони дружньо продали свої ділянки не надто публічному бізнесменові Євгену Ворчилову.

Інформація про це міститься у судових справах, що велись з приводу незаконної приватизації.

Позивачем у них виступила столична прокуратура, яка подала чотири ідентичні позови на Київську міську раду. Мотивація проста – проекти відводу не були погоджені з музеєм ВВВ, а тому не мали законної сили. Та в суді такої думки не розділили.

Згідно з рішеннями Господарського суду міста Києва (1, 2, 3, 4), ці ділянки не знаходились у землекористуванні чи власності музею, тому й дозволу в нього ніхто не питав. Всі ж органи КМДА, включаючи управління охорони культурної спадщини свою згоду надали. У жовтні 2009 у задоволенні всіх чотирьох позовів прокуратурі було відмовлено.

Ще через два місяці за такою ж схемою пройшли чотири апеляційні справи, а ще пізніше прокуратура намагалась позиватись не лише до Київради, а й до нових власників землі, та все марно, жодного позову суд не задовольнив.

Отримавши всі чотири ділянки Ворчилов вирішив допомогти такому собі Андрію Гнатюку і виступив його майновим поручителем, вписавши землю в іпотечний договір у якості застави. Іпотека не маленька – 18 млн грн, срок погашення – 5 років.

Чи встиг Гнатюк її виплатити у повному розмірі, не відомо. Але це й не має значення, адже він є одним з акціонерів банку, в якому залучались кошти.

Згідно з витягом з реєстру майнових прав обтяжувачем в договорі іпотеки виступає Акціонерний банк «Приватінвест». До всім відомого «Привату» він не має жодного відношення. Можливо, саме для того, аби уникнути таких асоціацій, кілька років тому його перейменували на «Асвіо Банк».

Як відомо, нещодавно Національний банк України зобов’язав усі комерційні банки у обов’язковому порядку подавати інформацію про прямих власників і пов’язаних осіб. Для «Асвіо» винятку, звичайно ж, не робили.

Саме структура власності цієї фінустанови дає можливість повною мірою зрозуміти ситуацію з приватизацією музейної землі. У схемі, розміщеній на сайті регулятора вказано, що серед засновників банку значаться і Євген Ворчилов, і Андрій Гнатюк. Але найцікавіше те, що їхнім партнером також записаний колишній «регіонал», а нині позафракційний нардеп Олександр Супруненко.

Рідний брат Олександра В’ячеслав Супруненко є зятем колишнього мера Києва Леоніда Черновецького. Того самого, який і підписав рішення про відведення земельних ділянок, що належали музею.

Ворчилов – перший зліва, Супруненко – третій зліва. Фото facebook.com

Ворчилов – перший зліва, Супруненко – третій зліва. Фото facebook.com

Через кілька місяців після листа музейників Віталій Кличко у коментарі журналістам повідомив, що вже ознайомлений зі справою і не залишив її без уваги.

«Ми звернемося до суду з цього питання. Хочу підкреслити, що наша позиція незмінна: всі земельні ділянки, які були незаконно виділені або цільове призначення яких було незаконно змінено, повинні бути повернуті у власність київської громади. І ми над цим працюємо», – заявив столичний очільник.

З того моменту минуло півроку і CorruptUA.org вирішив дізнатись, як же просувається справа. З відповіді управління інформаційного забезпечення КМДА стає зрозуміло, що ніяк.

Працівники адміністрації повідомили редакції, що рішення про передачу земельних ділянок в пров. Козятинському 1, 3, 5, 7 вже розглядались у суді, тож повторних позовів КМДА не подавала. А так як право власності Ворчилова підтверджене державними актами, сумнівів у його законності нема.

«Інформація стосовно скасування відповідних правовстановлюючих документів та вжиття заходів, щодо повернення зазначених у запиті земельних ділянок у комунальну власність в Департаменті земельних ресурсів відсутня», – говориться в повідомленні.

На такому кричущому прикладі можна побачити, як Кличко виповнює свою обіцянку розібратись з усіма незаконними забудовами та землевідводами в столиці.

Сергій Корін

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>