Партійні мільйони: втеча від фінансового контролю, чорна бухгалтерія та липові звіти

money-95793_1280
382 переглядів

На позачергових парламентських виборах 2014 року партії прозвітувались про витрати в 674 мільйони гривень. Які джерела наповнення партійних виборчих фондів та яким чином ці гроші розподіляють?

Офіційним рекордсменом стала ВО Батьківщина, витративши на вибори 109 483 429 грн., Опозиційний блок відстав від лідера на три мільйони – 106 396 169 грн., Блок Петра Порошенка витратив 97 347 782 грн., Народний фронт – 93 631 884 грн., Радикальна партія Олега Ляшка – 73 228 723 грн., Сильна Україна – 60 832 723 грн., ВО Свобода – 38 313 837 грн., Самопоміч – 27 342 011 грн., КПУ – 23 385 488 грн.

Чинним виборчим законодавством передбачено звітування партій та кандидатів про використання коштів виборчих фондів з обов’язковим зазначенням фінансистів кампанії та конкретизації витрат. Та, гортаючи фінансові звіти партій-переможців на осінніх виборах 2014 року, закрадається чітке усвідомлення того, що ті люди, які їх заповнювали, на 100% були певні – звіти ніхто читати не буде, відповідальність за недостовірні дані ніяка не загрожує.

ПО 150

Аналізуючи фінансові звіти політичних партій щодо використання коштів виборчих фондів, які були оприлюднені Чернівецьким представництвом Громадянської мережі ОПОРА, перше, що впадає в очі – це звітність щодо формування виборчих фондів. Окрім того, що партійну кампанію на виборах до парламенту фінансували знані особи чи олігархи, цікавим видається те, що багато перерахунків були у вигляді добровільних внесків фізичних осіб сумою до 150 тисяч гривень. Таку ситуацію можна спостерігати і в «Народного фронту», і в «Самопомічі». А виборчий фонд «Батьківщини» взагалі складається на більш як 90% з добровільних внесків фізичних осіб в сумі до 149 тисяч гривень.

Переважно внески робили люди з Києва або Київської області. Окрім того, добровольчі внески формату «до 150 тисяч» можна помітити і у мажоритарників. Так, кандидат в народні депутати від Блоку Петра Порошенка в 204 виборчому окрузі Володимир Куліш задекларував загальний розмір виборчого фонду в 2 919 850 грн. І два з половиною мільйони з цієї сум – це 17 платежів від 9 жовтня 2014 року по 149 900 грн. Цікавим є той факт, що усі платники мають місце реєстрації переважно не в Чернівецькій області (Київ, Одеса, Севастополь) і серед прізвищ «благодійників» можна помітити Оксану Білозір, Романа Зварича, Олександра Бригинця. Далі – більше. Вся ця сума в той же день, 9 жовтня, на основі рахунку від цього ж числа, була використана для оплати рахунку за телеефір на загальнонаціональному Новому каналі. Наразі правоохоронці за зверненням «ОПОРИ» з’ясовують законність такого використання коштів виборчого фонду кандидата.

Однак повернемось до питання – чому внесок не перевищує саме 150 тисяч? Виявляється, що це така собі втеча від фінансового контролю. Адже, фінансові операції із зарахування 150 тисяч грн. підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. Відповідно до листа Нацбанку від 31 травня 2013 року, обов’язковому фінансовому моніторингу підлягає «кожна фінансова операція із зарахування протягом одного дня на рахунок готівкових коштів, що проводилася на суму 150 000 грн і більше, якщо в той же або на наступний операційний день після зарахування готівкових коштів здійснювалося хоч одне перерахування іншій особі коштів, сума якого дорівнює або перевищує загальну суму вищезазначених зарахувань готівкових коштів». У такому випадку інформація щодо перших двох (відповідно до хронології зарахувань) фінансових операцій із зарахування готівкових коштів на рахунок клієнта підлягає внесенню до Реєстру фінансових операцій. Моніторинг здійснює Держфінмоніторинг, який має повноваження звертатись до правоохоронних органів у випадку виявлення порушень.

Зважаючи на те, що в законі «Про вибори народних депутатів» контроль за формуванням та використанням коштів виборчих фондів чітко не прописаний, то Держфінмоніторинг міг стати таким собі запобіжником щодо перерахунку великих сум для тих, хто не хотів би «світитись». Однак, те, що кільканадцять людей в один день, а то й ще в одну годину перераховують однакову суму коштів, не може не викликати запитань.

В приватних бесідах політтехнологи місцевих штабів розповідають, що найчастіше гроші на рахунок вносять члени штабу. Тобто, реальне походження цих коштів невідоме. Центральна виборча комісія ґрунтовним аналізом звітів не займалась, а тим паче не цікавилась законністю формування виборчих фондів та використання їхніх коштів. Отож, відкритість інвесторів виборчої кампанії політичних партій, та й мажоритарників, – примарна. Просто партії та справжні інвестори знайшли інші шляхи фінансування кампанії.

ЗНИЖКА СВОЇМ ВІД «УКРПОШТИ»

Сформовані таким неоднозначним способом виборчі фонди партій, так само неоднозначно розподілялись. Зокрема, у фінансовому звіті «Народного фронту» йдеться про те, що ДП «Укрпошта» надало партії мільйонну знижку. Так, відповідно до документів, 15 жовтня 2014 року з рахунку виборчого фонду партії «Народний фронт» на рахунок КМД УППЗ «Укрпошта» було перераховано суму 7 200 000,00 грн. із призначенням платежу «Оплата за послуги поштового зв’язку згідно рахунку № 446 від 15.10.2014 р., в т.ч. ПДВ 1 200 000,00 грн.».

16 жовтня 2014 року з рахунку КМД УППЗ «Укрпошта» на рахунок політичної партії «Народний фрон» було повернуто кошти розміром 1 080 000,00 грн. із призначенням платежу «Повернення коштів перах. 15.10.14 ПЛАТ ДОР №239 згідно рішення тарифного комітету від 16.10.14 про надання знижки 15% в т.ч. ПДВ 20% – 180000 грн.». В звітах інших партій, що брали участь в виборчій кампанії 2014 року, такої знижки не зафіксовано. А, відповідно до ст. 3 ЗУ «Про вибори народних депутатів», рівність прав і можливостей кандидатів у депутати, партій – суб’єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі забезпечується забороною привілеїв чи обмежень кандидатів у депутати за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Зауважимо, що «Укрпошта» підпорядковується Мінінфраструктурі. А на той час Мінінфраструктури очолював кандидат в народні депутати від «Народного Фронту» Максим Бурбак.

На запит до «Укрпошти» щодо копій всіх відповідних документів, якими обґрунтовується знижка, а також того, чи застосовувалися подібні знижки для інших суб’єктів виборчого процесу під час виборів народних депутатів 2014 року, отримано відповідь, що запитувана інформація є «конфіденційною» і не може бути розголошена, і що за змістом «запитувана інформація не відноситься до публічної інформації».

ТУТ ПИШУ, ТУТ НЕ ПИШУ

Та сама рівність прав і можливостей кандидатів у депутати, партій – суб’єктів виборчого процесу забезпечується й забороною використання кандидатами у депутати, партіями – суб’єктами виборчого процесу під час фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів виборчих фондів. Одначе щодо існування такої рівності виникають великі сумніви, якщо аналізувати фінансові звіти в розрізі витрат політичних партій на передвиборчу агітацію в друкованих ЗМІ.

Наприклад, Радикальна партія Ляшка на публікування агітаційних матеріалів у друкованих засобах масової інформації офіційно витратила 31,3 тис. грн; 15,5 тисяч гривень на агітацію в газетах та журналах витратив Народний фронт і по нулях у Блоку Петра Порошенка та ВО «Батьківщина». Сильна Україна ж задекларувала більше мільйона витрат на рекламу в друкованих ЗМІ, Опозиційний блок – 1,3 мільйони, і Самопоміч – більше 514 тисяч гривень.

Такий контраст, та ще й знання реального стану речей, не може не дивувати. Медіа-експерти, а також громадські ініціативи, які займаються моніторингом медіа під час виборів, неодноразово заявляли про засилля партійної реклами (маркованої та немаркованої/джинси) в друкованих ЗМІ. Так, Інститут масової інформації 23 жовтня 2014 року оприлюднив результати дослідження медіа, що проводилось в Києві та 14 регіонах країни в період передвиборчої кампанії. Згідно з результатами дослідження

- партіями-лідерами з розміщення немаркованих рекламних матеріалів на свою користь у регіонах країни стали: Сильна Україна (22%), Опозиційний блок (22%), Радикальна Партія (8%), та Блок Петра Порошенка (8%);

- основними замовниками прихованої політичної реклами в загальноукраїнських друкованих ЗМІ стали: Сильна Україна (27% від всіх замовних матеріалів), Опозиційний блок (20%), та партія Батьківщина (16%), Свобода (9%), Народний фронт (8%);

- в регіональних друкованих та інтернет-виданнях найбільше матеріалів з ознаками замовлення було розміщено на користь партій Сильна Україна та Опозиційний блок по 22%, другу сходинку розділили Блок Петра Порошенка та Радикальна партія по 8% від загальної кількості замовних матеріалів;

- найбільш рівномірно на території України піарився Блок Петра Порошенка, який практично однаково розміщував приховану агітацію у всіх регіонах.

ІМІЗ проаналізованих 56 регіональних видань та інтернет-ЗМІ, загальна кількість матеріалів замовного характеру, що виявили експерти в регіональній пресі, становила 1581. З них 52% (828) матеріалів з ознаками замовлення на користь політичних партій та 43% (673) на користь кандидатів, що балотуються по мажоритарних округах.

Також, якщо почитати щотижневі та загальні звіти Асоціації «Спільний простір» / Комітет «Рівність можливостей» з медіа-моніторингу щодо висвітлення передвиборчої кампанії в друкованих медіа, то стає зрозумілим, що чи не всі друковані видання, які моніторились у різних куточках України, а також загальноукраїнські видання, розміщували на своїх шпальтах політичну рекламу партій. Тільки за результатами їх моніторингу загальнонаціональних видань за останній тиждень перед виборами (20-26 жовтня 2014 року) «з усього виборчого контенту близько 60% – приховано рекламні матеріали. Лідер у публікації «джинси» цього тижня – «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт» та «Опозиційний блок».

Марина Довженко, медіа-експерт з Львівської області вже не одну кампанію займається моніторингом джинси в місцевих ЗМІ. Вона також моніторила парламентську виборчі кампанію 2014 року і розповідає, що агітаційні матеріали Народного Фронту, Блок Петра Порошенка та Блоку Юлії Тимошенко з’являлися як в маркованому, так і немаркованому вигляді.

Маркована реклама була зафіксована більшою мірою в газеті «Експрес» – реклама «Народного фронту», «Самопомочі», «Громадянської позиції», мажоритарників від Народного Фронту, Блоку Петра Порошенка, Батьківщини, самовисуванців тощо, – розповідає Марина Довженко. – Поодинокі такі матеріали були надруковані і в інших виданнях (зокрема «Високий замок») вже наприкінці виборчої кампанії. Немаркованих матеріалів було дуже багато – лише в тижневиках і кількох інтернет-виданнях було виявлено понад 140 матеріалів з прихованою рекламою за жовтень 2014 року.

Згідно з моїми спостереженнями, лідером з кількості передвиборної джинси в регіоні були мажоритарники, при чому як самовисуванці, так і представники конкретних партій, в основному «Народного фронту» та «Батьківщини», – резюмує Марина Довженко. З-поміж політичних партій найбільше джинсували «Народний Фронт», «Самопоміч», «Батьківщина» та інші. Такі матеріали з’являлися під рубриками «Промоція», «Вибори», «Особливий погляд», «Точка зору», «Соціум», «Актуально», «Політика», «Політикум» тощо.

Одначе, якщо дивитись фінансовий звіт партії Народний фронт, то там є єдиний перерахунок за рекламу в друкованому ЗМІ на 15 тисяч газеті «Приазовський робочий». Про інші партії ми вже зазначали.

Також під час парламентських виборів 2014 року засилля немаркованої політичної реклами як «Народного фронту», так і Блоку Петра Порошенка, Радикальної партії, Батьківщини можна було спостерігати і в Чернівецькій області. Як мінімум в жовтні місяці на шпальтах буковинських видань було опубліковано 16 матеріалів з рекламою Радикальної партії Ляшка, 24 матеріали з рекламою Народного фронту, 12 матеріалів за Блок Петра Порошенка та близько 30 – за ВО Батьківщина.

Однотипові рекламні матеріали можна побачити і в друкованих виданнях в інших областях України. Зокрема, тільки в дніпропетровському виданні «Днепр печерний» можна знайти мінімум п’ять матеріалів з прихованою рекламою Народного фронту, і по два матеріали з Блоку Петра Порошенка та ВО «Батьківщина». Так, кальковий матеріал про комбата Юрію Березу (кандидата за списками Народного фронту) можна знайти в виданнях Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Сумщини, Херсонщини, Буковини та ін. Така сама ситуація і з «Часом єднатись» від Блоку Петра Порошенка, чи з «П’ятьма причинами», чого варто голосувати за ВО «Батьківщина».

І щодо вартості реклами в друкованих ЗМІ варто згадати. Зрозуміло, що передвиборча агітація не може і не повинна, згідно чинного законодавства, публікуватись безкоштовно. Вартість реклами в газетах вираховується як середня комерційна за останніх півроку. Якщо говорити про регіональні ЗМІ, то це в середньому 10-100 грн. за квадратний сантиметр в залежності від сторінки. Тобто, лишень одна стаття в газеті партії може коштувати більше 5-10 тисяч гривень. Тобто, якщо брати масштаби країни, вказані партії мали б витрати на рекламу в друкованих ЗМІ мінімум кількасот тисяч гривень. Мінімум. А що ми бачимо в фінансових звітах і в результатах досліджень громадських організацій?

Про тіньові потоки грошей під час фінансування передвиборчої агітації наголошує й виконавчий директор Інститут Масової Інформації Оксана Романюк:

Джинса має вкрай негативний вплив на волевиявлення, бо вона підміняє сенси картинками. Замість дізнатися про професійні якості політика, його плани, його бізнес, його політичні погляди – виборцю пропонуються беззмістовні матеріали про те, як кандидати ліплять вареники, рятують кошенят, як вони жертвують на АТО тощо. На індивідуальному рівні, люди позбавляються реального права вибору, на більш глобальному – країна позбавляється права на розвиток. В результаті, до влади приходять різнокольорові популісти, які апріорі не вважають, що вони мають нести відповідальність перед суспільством – адже ніхто їх не питав про відповідальність, коли вони балотувались. Джинса створює таку собі реальність «корумпованого плюралізму», коли начебто і всі партії присутні у медіа-просторі, але у той же час, відсутні сенси, які вони несуть, і відсутня відповідальність. Згідно чинного законодавства, джинса є порушенням рекламного законодавства, вона також має викликати питання у податкової, адже це часто тіньові потоки грошей.

Отож, політичні сили, які перемогли на виборах (Народний фронт, Блок Петра Порошенка, Радикальна Партія Ляшка, ВО «Батьківщина»), розміщували передвиборчу агітацію в загальнонаціональних та друкованих ЗМІ невідомо на яких умовах та за які кошти.

Байдуже, що в ч. 6 ст. 68 ЗУ «Про вибори народних депутатів» зазначено наступне: кандидати у депутати, зареєстровані у загальнодержавному окрузі, можуть здійснювати передвиборну агітацію за кошти виборчого фонду партії. Використання власних коштів партій, кандидатів у депутати чи коштів з інших джерел для проведення передвиборної агітації, у тому числі з ініціативи виборців, забороняється.

ФІНАНСУВАННЯ ПАРТІЙ ТА ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ – ПІД ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ

Не панацею, але шлях до вирішення проблем з фінансуванням партій та виборчих компаній, експерти Центру політичних студій та аналітики вбачають в державному фінансуванні та посиленому контролі за партійними коштами та виборчими фондами.

ЦПСА19 лютого в Києві під час круглого столу було презентовано пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України (Закону «Про політичні партії в Україні», законів, які встановлюють порядок проведення загальнодержавних та місцевих виборів, а також суміжного законодавства), спрямованих на виконання рекомендацій Групи держав проти корупції (ГРЕКО) стосовно підвищення прозорості фінансування політичних партій та передвиборної агітації. Контроль за фінансуванням партій і виборчих кампаній, на думку експертів, могли б здійснювати ЦВК (за умови розширення її повноважень та створення регіональних відділень ЦВК) або Національне антикорупційне бюро України (за умови розширення його повноважень).

Також, статтею 16 Єдиних правил проти корупції у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній рекомендовано встановити за порушення правил фінансування партій і виборчих кампаній ефективні, пропорційні та дієві санкції. Якщо не враховувати санкції, визначені Податковим кодексом України та Кримінальним кодексом України за вчинення податкових, корупційних та деяких інших правопорушень, то єдиним порушенням у сфері фінансування партій та виборчих кампаній, за яке передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність, є фінансування передвиборної агітації за рахунок інших, ніж кошти виборчого фонду, коштів, йдеться в запропонованих змінах.

У разі, якщо обсяг такого фінансування не перевищує 30 мінімальних заробітних плат, протиправне фінансування передвиборної агітації тягне адміністративну відповідальність (ст.212-15 КУпАП) у вигляді символічного штрафу розміром 50-70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1190 грн.). Якщо протиправне фінансування агітації здійснюється у розмірі, який перевищує 30 мінімальних заробітних плат, то винна особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст.159-1 Кримінального кодексу України. Санкцією цієї статті передбачено покарання (за відсутності кваліфікуючих ознак) у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк до 3 років, тобто відповідний злочин не відноситься до тяжких.

Окрім того, зважаючи на кричущу невідповідність фінансових звітів певних політичних сил реально проведеній кампанії, виникає питання й відповідальності за достовірність вказаних в звітах даних. Відомо, що наразі група експертів з виборчого законодавства лобіює виборчу реформу. Вони, правда, зосереджені більшою мірою на тому, аби в Україні нарешті запрацювала пропорційна система з відкритими списками. Однак питання прозорості, законності та підзвітності використання коштів виборчих фондів є теж одним з тих, які визначають порядок денний не тільки в розрізі виборів, а й політики загалом. Знати хто і скільки дав грошей на виборчу кампанію, а також на що їх було витрачено, важливо. Адже «дияволи» ховаються не тільки в закритих партійних списках, а й закритих партійних виборчих коштах.

Надія Вірна

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>